Порядок стягнення аліментів 

Яким чином скасувати судовий наказ, за яким присуджено стягнення аліментів?

Складним у судовій практиці є питання оскарження такого судового наказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 167 ЦПК України судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 7, 8 ч. 170 CK України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Отже, чинним законодавством не передбачено оскарження судових наказів в апеляційному порядку, так само не передбачена можливість подання боржниками заяв про їх перегляд (у справах про аліменти).

Натомість, у разі незгоди боржника з судовим наказом про стягнення аліментів існують два можливі варіанти для зміни їх розміру: перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами та звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Звертаємо увагу на те, що зменшити розмір аліментів можливо у випадку видачі наказу про стягнення аліментів у частці від заробітку платника аліментів.

У свою чергу, платник аліментів не має право ставити питання про зменшення суми аліментів, визначених відповідно до п. 5 ч. І ст. 161 ЦПК України в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що пояснюється тим, що відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України цей розмір є мінімальним гарантованим розміром аліментів.

Під час наказного провадження боржник позбавлений можливості наводити свої аргументи (наприклад, щодо наявності у нього другої дитини проживання дитини з ним тощо).

Чи можна вважати такі обставини для суду нововиявленими, що є підставою для перегляду судового наказу?

У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

Що стосується розгляду заяви про перегляд наказу за нововиявленими обставинами, то відповідно до ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

• істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
• встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у цій справі;
• скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Умовами для визначення відповідної обставини нововиявленою є те, що, по-перше, вона існувала на час розгляду справи; по-друге, ця обставина не могла бути відома заявникові на час розгляду справи; по-третє, вона входить до предмета доказування у справі та може вплинути на висновки суду про права та обов’язки учасників справи.

У своїй судовій практиці ВС вказує на те, що під ознаки ново- виявлених обставин у справі про стягнення аліментів не підпадають наступні обставини:

• факт спільного проживання боржника зі стягувачем та їх дітьми на час подання заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів;
• факт утримання боржником сім’ї, у тому числі й доньки;
• факт перебування сторін у шлюбі;
• добровільне надання батьком допомоги та утримання дітей за його рахунок;
• перешкоджання дружиною у здійсненні ним батьківського обов’язку; наявність невирішеного спору між сторонами щодо місця проживання дітей та участі батьків у їх вихованні.

Рішення ВС від 18.12.2018 справа № 264/1739/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78750476), рішення ВС від 19.11.2018 справа № 359/3012/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78011318).

У цьому випадку платник аліментів повинен ставити питання зменшення розміру (припинення стягнення) аліментів та в деяких випадках - про повернення безпідставно стягнених коштів (за аналогією з ч. 2 ст. 82 СК України).

У цілому позиція законодавця щодо обмеження платника аліментів у можливості оскарження судового наказу про стягнення аліментів відповідає меті прийнятого закону - захист інтересів дитини та недопущення тривалих судових процесів щодо стягнення аліментів у мінімальному розмірі.

Разом із тим, на практиці такий підхід може створювати для платника аліментів певні труднощі.

Перша з них - це зазначений випадок, коли дитина фактично проживає не з тим з батьків, який звернувся з заявою про стягнення аліментів та в якого відсутні підстави для звернення з такою заявою.

Більше того можлива ситуація, коли маючи право альтернативної підсудності, один з батьків стягуватиме аліменти за двома наказами.

В таких ситуаціях платник аліментів буде вимушений ставити питання про припинення стягнення аліментів та стягнення безпідставно отриманих коштів.

Яким чином розглядаються справи у справах за позовами про стягнення аліментів у випадку, якщо місце перебування відповідача невідоме?

• ч.11 ст. 128 ЦПК – Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України;
• ст. 132 ЦПК – Якщо місце перебування відповідача в справах за позовами про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, невідоме, суд ухвалою оголошує його розшук.

У цьому випадку ст. 132 ЦПК України є спеціальною нормою у справах про стягнення аліментів.

Таким чином, у справах про стягнення аліментів у випадку неявки в судове засідання відповідача, місце перебування якого невідоме, суд повинен оголосити його в розшук.

Яким чином визначається ціна позову у спорах про стягнення аліментів?

Згідно з п. 2,3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів – сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Звернути увагу на те, що у справі щодо стягнення аліментів суд вирішує майнову вимогу.

Відтак, залежно від суті пред’явлених вимог (стягнення аліментів, збільшення розміру аліментів тощо), суд повинен визначати ціну такого позову (виходячи з суті пред’явленої вимоги за період в 6 місяців), на підставі чого вирішувати питання про розподіл судових витрат.

Наприклад, у справі про збільшення розміру аліментів з 3000 грн до 5000 грн ціну позову слід визначити за наступною формулою: (5000-3000)*6 = 12000грн.

Чи звільняється боржник від сплати судового збору у випадку звернення з позовом про зміну способу стягнення аліментів, зменшення розміру аліментів?

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

За нормами діючого СК питання зміни способу стягнення аліментів є винятковим правом їх одержувача, а тому відповідні пільги щодо сплати судового збору поширюються лише на таку особу.

Крім того, норма п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» стосується винятково збільшення розміру аліментів.

Боржник, який звертається з позовом про зменшення розміру аліментів, від сплати судового збору не звільнений.

Чи має право суд самостійно визначати спосіб стягнення аліментів?

Нова редакція СК України однозначно вказує на те, шо вибір способу стягнення аліментів належить батькам або іншим законним представникам, а не суду (ч. 3 ст. 181 СК).

Відтак, самостійне вирішення судом питання щодо зміни способу стягнення аліментів на дитину є порушенням принципу диспозитивності.

Яким чином суд повинен визначати майновий стан платника аліментів?

У новій редакції СК України перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, доповнено п. 3-1, 3-2.

Так, п. 3-1 зобов’язує суд встановити наявність у платника аліментів прав власності, володіння та / або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
п. 3-2 зобов’язує суд встановити доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.

Вказана норма кореспондується з ч. 3 ст. 182 СК України, яка передбачає, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Аналіз вказаних норм закону дає підстави для таких висновків.

У попередній редакції норми СК направляли суд на оцінку майнового стану платника аліментів за «динамічними» показниками - його реальними доходами.

Нова редакція СК зобов’язує суд оцінити не лише реальні, а й «приховані» доходи платника аліментів шляхом підрахунку витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Сума реальних та «прихованих» доходів і повинна стати базою для нарахування аліментів.

Крім того, законодавець направляє суд на оцінку не лише «динамічних», а й «статичних» показників платника аліментів - наявності у нього майна.

Для цього суд зобов’язаний оцінити майновий стан платника аліментів у двох аспектах:

• визначити об’єм майна платника аліментів;
• визначити суму «потенційного» доходу від використання цього майна.

Отже, майновий стан платника аліментів повинен бути оцінений у розрізі:

• реальних доходів;
• прихованих доходів, які були витрачені на придбання майна;
• потенційних доходів, які можна отримати від використання майна.

Хто є власником аліментів, які призначаються на користь неповнолітньої дитини?

Відповідно до Закону України № 2037-УІН від 17.05.2017 змінено підхід щодо визначення власника аліментів.

Після набрання чинності Законом аліменти є власністю дитини.

Згідно із ч. 2 ст. 179 СК аліменти виплачуються на ім’я одного з батьків, однак у разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України (ч. 2 ст. 186 СК).

Крім того, новою редакцією статті 179 СК врегульовано питання використання коштів неповнолітньою дитиною (відповідно до ст. 32 ЦК України), разом із тим, не врегульовано питання використання коштів малолітньою особою в порядку ст. 31 ЦК України, що, на нашу думку, є прогалиною.

Яким чином необхідно визначити аліменти, які призначаються в частці від доходу платника аліментів, на двох (і більше) дітей?

Законодавець зобов’язує визначати аліменти на двох і більше дітей єдиною часткою від заробітку до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

У судовій практиці трапляються випадки, коли в порушення вказаних приписів закону суд стягує аліменти в частці на кожну дитину окремо (наприклад, по 1 / 4 на кожну дитину).

Відповідно до ч. 3 ст. 183 СК після досягнення повноліття найстаршою дитиною аліменти стягуються за вирахуванням рівної частки такої дитини (1 / 3 - 1 / 6). Той з батьків, який хоче збільшити частку аліментів на дитину, яка не досягла повноліття, наприклад, до 1 / 4 повинен звернутися до суду з відповідним позовом.

Позиція ВСУ з цього приводу викладена в постанові від 19.10.2016 у справі № 6-1798цс16 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62323983).

Чи потрібно звертатися до суду про збільшення розміру аліментів у випадку збільшення їх мінімального розміру?

Зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06).

Аналогічний підхід застосовано в постанові ВС у справі № 536/1557/17 від 04.07.2018 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75781770).

Як повернути сплачені за рішенням суду аліменти у випадку, якщо в наступному суд встановив, що платник аліментів не є рідним батьком дитини?

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06/print) «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України» роз’яснено, що відповідно до ст. 140 СК України стягнення за рішенням суду з особи, записаної батьком або матір’ю, аліментів на дитину не є перешкодою для звернення до суду з позовом про виключення відомостей про них як батька або матері з актового запису про народження цієї дитини.

Задоволення судом зазначених вимог може бути підставою для перегляду рішення про стягнення аліментів у зв’язку з нововиявленими обставинами (п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України).

Така позиція викладена в ухвалі ВССУ від 21.10.2015 у справі № 6-32012ск 15 (http://revestr.court.gov.ua/Review/52807571).

Відповідно до ч. 3 ст. 444 ЦПК суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він:

• закриває провадження у справі;
• залишає позов без розгляду;
• відмовляє в позові повністю;
• задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Разом із тим, відповідно до ч. 2 ст. 445 ЦПК України у справах про стягнення аліментів поворот виконання не допускається незалежно від того, в якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Таким чином, за відсутності відомостей про те, що на час розгляду справи про стягнення аліментів мати знала про те, що відповідач не є батьком дитини, повернути сплачені аліменти на підставі ст. 444, 445 ЦПК України не видається можливим.

В цьому випадку доцільно ставити питання про повернення безпідставно отриманих коштів за аналогією з ч. 2 ст. 82 СК України.

КОРИСНІ МАТЕРІАЛИ:

1. Адвокат з розлучень в Україні
2. Швидке розлучення
3. Тимчасовий виїзд дитини за кордон
4. Міжнародний адвокат з розлучень
5. Розлучення за згодою через суд
6. Розлучення під ключ
7. Процедура розлучення          
8. Розлучення без дітей
9. Розлучення без документів
10. Розлучення без згоди
11. Розлучення в іншому місті
12. Розлучення у суді без присутності
13. Розлучення в Україні
14. Документи для розлучення
15. Заява на розлучення
16. Як подати на розлучення

• Додаткові витрати на дитину
• Звільнення батьків від аліментів
• Договір між батьками про сплату аліментів
• Зменьшення та збільшення розміру аліментів
• Аліменти на повнолітніх
• ВСІ ПУБЛІКАЦІЇ ЮРИСТ З РОЗЛУЧЕНЬ В УКРАЇНІ
• ВСІ ПУБЛІКАЦІЇ ЮРИСТ ПО СІМЕЙНИМ СПРАВАМ