Тимчасовий виїзд дитини за кордон

СОДЕРЖАНИЕ:
1. У чому полягають новели законодавства щодо тимчасового виїду дитини за кордон?
2. У чому полягає процедура підтвердження місця проживання дитини з батьком при їх спільному тимчасовому виїзді за кордон?
3. Чи має право суд надавати дозвіл на тимчасовий виїзд дитини на певний період?

У чому полягають новели законодавства щодо тимчасового виїду дитини за кордон?

Законом України від 03 липня 2018 року №2475-УІІІ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2475-l9) внесено зміни в редакцію частини 5 статті 157 СК щодо тимчасового виїзду дитини за кордон.

Аналіз структури нової редакції ч. 5 ст. 157 СК вказує на те, що вона складається з 5 абзаців, які регулюють правовідносини, що умовно можна поділити на 3 групи:

тимчасовий виїзд дитини в супроводі того з батьків, з яким вона проживає, без дозволу іншого батька строком до 1 місяця (абзац 1);
тимчасовий виїзд дитини в супроводі того з батьків, з яким вона проживає, без дозволу іншого батька, який має заборгованість по аліментах (абзац 2);
тимчасовий виїзд дитини в супроводі того з батьків, з яким дитина не проживає (абзац 3,4, 5).

Тип 1. Тимчасовий виїзд дитини в супроводі того з батьків, з яким вона проживає, без дозволу іншого батька строком до 1 місяця.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 157 СК умовами тимчасового виїзду дитини в супроводі того з батьків, з яким вона проживає, за межі України є такі:

місце проживання дитини з таким батьком визначено рішенням суду або підтверджено висновком органів опіки та піклування;
щодо цього батька відсутнє виконавче провадження про примусове усунення перешкод у спілкуванні дитини з другим із батьків;
строк поїздки не перевищує 1 місяця;
метою поїздки є лікування, навчання, участь дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей.

Цією ж нормою передбачено, що якщо другий із батьків належно виконує батьківські обов’язки, то той із батьків, хто планує закордонну поїздку з дитиною та знає адресу другого, має рекомендованим листом повідомити останнього про майбутню поїздку дитини, її мету й тривалість.

Тип 2. Тимчасовий виїзд дитини в супроводі того з батьків, з яким вона проживає, без дозволу іншого батька, який має заборгованість зі сплати аліментів.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 157 СК той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк до одного місяця та більше з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, у разі:

наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів;
наявності заборгованості зі сплати аліментів, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Аналіз абз. 2 ч. 5 ст. 157 СК свідчить про те, що вказані елементи повинні бути в наявності, а не у взаємозв’язку 3 цього випливає, що метою виїзду дитини-інваліда (хворої дитини) не обов’язково повинне бути лікування.

Також слід звернути увагу на те, що вказана заборгованість по аліментах рахується сукупно, тобто платник аліментів може частково їх погашати, в цьому випадку наявність заборгованості, наприклад, за 6 місяців, не буде підставою для застосування таких норм у випадку, якщо сукупний розмір заборгованості не перевищить заборгованість за 4 місяці.

Перевагою застосування цієї норми по відношенню до норми абз. 1 ч. 5 ст. 157 СК є відсутність обмеження періоду виїзду до одного місяця.

Однак при цьому законодавець не наводить чітких критеріїв визначення можливого періоду вивезення дитини у випадку наявності заборгованості по аліментах, що має істотне значення.

Виходячи з системного тлумачення цієї норми, такий період повинен відповідати меті виїзду.

У свою чергу, навмисне порушення строку перебування дитини за межами України може спричинити притягнення до адміністративної відповідальності та накладення штрафу від 1700 до 3400 грн.

До того ж це призводить до наступного обмеження в праві на виїзд із дитиною за кордон строком на 1 рік, крім випадку, якщо вдасться отримати нотаріальну згоду другого з батьків на таку поїздку.

Разом із тим, з огляду на відсутність визначеності в питанні періоду вивезення дитини в судовій практиці прогнозовано будуть виникати проблеми в доведенні складу такого правопорушення.

Тип 3. Тимчасовий виїзд дитини в супроводі того з батьків, з яким дитина не проживає.

Відповідно до абз. 3, 4, 5 ч. 5 ст. 157 СК той із батьків, хто проживає окремо від дитини, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов’язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, звертається рекомендованим листом із повідомленням про вручення до того з батьків, з яким проживає дитина, за наданням згоди на виїзд дитини за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей.

У разі ненадання тим із батьків, з яким проживає дитина, нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою, у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, той із батьків, хто проживає окремо від дитини та у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.

У цьому випадку вже батько, з яким дитина не проживає, ставить питання про виїзд з нею за кордон.

Таким правом він може скористатися у випадку належного виконання батьківських обов’язків. Ухилення такого батька від виконання батьківських обов’язків свідчить про вчинення дій усупереч інтересам дитини, а тому звісно не дає йому право виїзду з дитиною за кордон.

Така ситуація на відміну від попередніх не потребує попереднього контролю батька, з яким дитина проживає, а тому в нормі відсутня вимога щодо попереднього визначення місця проживання дитини.

Достатнім є сам факт проживання дитини з іншим батьком.

Незалежно від строку поїздки такий батько повинен отримати письмову нотаріально засвідчену згоду другого з батьків на виїзд дитини за кордон.

Якщо ж другий із батьків, з яким проживає дитина, не дає своєї згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим із батьків упродовж 10 днів із моменту повідомлення про вручення йому рекомендованого листа з таким проханням, законодавець передбачає можливість звернення до суду для одержання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.

У цьому випадку за новими правилами ЦПК на підставі позову того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд повинен розглянути питання про виїзд дитини за межі України в порядку спрощеного позовного провадження.

Слід зазначити, що відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 19 ЦПК правила щодо спрощеного позовного провадження поширюються лише на батька, який проживає окремо від дитини. У випадку звернення з позовом до суду батька, з яким проживає дитина (наприклад, щодо виїзду на строк, який перевищує 1 місяць), такий позов підлягає розгляду за загальними правилами позовного провадження, оскільки є сімейним спором.

На нашу думку, такі вимоги щодо розгляду позову батька, з яким проживає дитина і який не має права безперешкодного вивезення дитини за кордон, в загальному провадженні ставлять його в нерівні умови по відношенню до іншого батька, з яким дитина не проживає, аналогічний позов якого буде розглядатися за правилами спрощеного провадження.

У чому полягає процедура підтвердження місця проживання дитини з батьком при їх спільному тимчасовому виїзді за кордон?

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 157 СК однією з умов тимчасового виїзду дитини в супроводі того з батьків, з яким вона проживає, за межі України є підтвердження місця проживання дитини з таким батьком висновком органу опіки та піклування.

Питання щодо підтвердження місця проживання дитини органом опіки та піклування регулюються п. 72-1 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 № 866 (надалі - Порядок) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF).

Відповідно до п. 72-1 Порядку для підтвердження місця проживання дитини під час вирішення питання її тимчасового виїзду за межі України з метою, визначеною частиною п’ятою статті 157 Сімейного кодексу України, той з батьків, з ким проживає дитина, подає до служби у справах дітей за місцем проживання дитини такі документи:

заяву;
копію паспорта заявника;
копію паспорта дитини (у разі наявності);
довідку про реєстрацію місця проживання заявника (у разі коли в паспорті відсутні дані про реєстрацію місця проживання);
довідку про реєстрацію місця проживання дитини;
копію свідоцтва про народження дитини;
копію рішення суду про розірвання шлюбу (у разі наявності);
підтвердження про відправлення рекомендованого листа згідно з вимогами, передбаченими абзацом першим частини п’ятої статті 157 Сімейного кодексу України (у разі наявності);
копію документа, виданого лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу.

За результатами розгляду поданих документів, після відвідування місця проживання дитини, проведення бесіди з тим із батьків, хто проживає окремо від дитини (у разі можливості її проведення), або бесіди з дитиною, яка досягла 14 років, готується і затверджується висновок щодо підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України.

Якщо таке рішення не буде оскаржено до суду протягом 10 днів, воно набирає законної сили і діє протягом 1 року.

Звертаємо увагу, що для прийняття такого рішення орган опіки та піклування проводить бесіду з тим із батьків, хто проживає окремо від дитини (у разі можливості її проведення), або з самою дитиною, яка досягла 14 років.

Тобто при вирішенні питання щодо малолітньої дитини орган опіки та піклування фактично виконує притаманну йому функцію вирішення спору між батьками про місце проживання дитини.

У випадку неповнолітньої дитини орган опіки та піклування перевіряє лише волю такої дитини, яка відповідно до норм СК самостійно вирішує питання свого проживання.

Крім того, п. 72-1 Порядку передбачено, що у випадку не оскарження такого рішення до суду протягом 10 днів воно набирає законної сили і діє протягом 1 року.

При застосуванні абз.1 ч. 5 ст. 157 СК слід звернути увагу на те, що до повноважень органу опіки та піклування відноситься прийняття рішення про місце проживання дитини (п. 72 Порядку) та рішення про підтвердження місця проживання дитини (п. 72-1 Порядку).

При їх розмежуванні слід виходити з того, що Порядок доповнено пунктом 72-1 згідно з Постановою КМ України № 620 від 22.08.2018, на виконання вимог Закону, а тому ця норма є спеціальною нормою при застосуванні ч. 5 ст. 157 СК.

З наведеного слід дійти висновку, що у випадку вирішення спору щодо місця проживання дитини не в судовому порядку, а відповідно до рішення органу опіки та піклування (п. 72 Порядку), той батько, з яким проживатиме дитина, не має право на самостійне вирішення питання тимчасового виїзду дитини відповідно до ч. 5 ст. 157 СК. У цьому випадку необхідним є додаткове підтвердження місця проживання дитини відповідно до п. 72-1 Порядку.

Чи має право суд надавати дозвіл на тимчасовий виїзд дитини на певний період?

Дозвіл на тимчасовий виїзд дитини за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №712/10623/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua//Review/74838799) змінено підхід при розгляді такої категорії справ.

У рішенні суду зазначено, що положення про рівність прав та обов’язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення передбаченої законодавством можливості іншого з батьків дитини брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею.

У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини.

Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

КОРИСНІ МАТЕРІАЛИ:

Послуги адвоката

Послуги юриста

Корисна інформація

Тимчасовий виїзд дитини за кордон

У чому полягають новели законодавства щодо тимчасового виїду дитини за кордон?

У чому полягає процедура підтвердження місця проживання дитини з батьком при їх спільному тимчасовому виїзді за кордон?

Чи має право суд надавати дозвіл на тимчасовий виїзд дитини на певний період?

Контакти

Обратная связь