Порядок розгляду сімейних справ

В яких провадженнях розглядаються справи, що витікають з сімейно-правових відносин?

Види провадження:

1. позовне провадження (загальне або спрощене);
2. окреме провадження (відсутній спір про право);
3. наказне провадження.

Яким чином впливає вимога про встановлення чи оспорювання батьківства (материнства) на право подачі заяви про видачу наказу про стягнення аліментів?

Відповідно до ч. 5 ст. 183, ч. З ст. 184 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аналогічні норми містяться в п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, за якими судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Таким чином, наказ може бути виданий за заявою батька або іншого законного представника дитини, разом з яким проживає дитина.

При цьому право на звернення з заявою про видачу наказу відсутнє у випадку, якщо призначення аліментів залежить від задоволення вимоги про визнання батьківства.

З іншого боку, сам факт оспорювання боржником батьківства в іншому провадженні не перешкоджає видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Чи має право особа звернутися з позовом до суду з вимогами, які можуть бути розглянуті в наказному провадженні?

Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у 3 частині першій цієї статті в:

• наказному;
• спрощеному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 ЦПК України особа має право звернутися до суду з такими вимогами в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Вказаний підхід суттєво відрізняється від попередньої редакції ЦПК України.

Так, пунктом 2 постанови Пленуму ВССУ від 23.11.2014 № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз’яснялося, що вимоги, за якими може бути виданий судовий наказ, передбачені статтею 96 ЦПК, підлягають судовому захисту винятково у порядку наказного провадження, оскільки частиною третьою статті 118 ЦПК передбачено, що позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Який порядок розгляду справу які виникають з сімейних правовідносин, в окремому провадженні?

У порядку окремого провадження розглядаються наступні заяви:

• заява про встановлення батьківства;
• заява про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу;
• заява про усиновлення, заява про встановлення факту розірвання;
• реєстрації шлюбу;
• заява про надання права на шлюб;
• заява про встановлення режиму окремого проживання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 294 ЦПК справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Таким чином, у порядку окремого провадження справи розглядаються за загальними правилами, встановленими Кодексом, з викликом сторін.

У судовій практиці неоднозначно сприймається наступна правова позиція ВС.

«Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя статті 294 ЦПК України).

Таким чином, ЦПК України не містить обмежень щодо розгляду справ окремого провадження у порядку спрощеного позовного провадження, а тому за відсутності клопотання учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд апеляційної інстанції, призначивши справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, діяв у межах наданих йому цивільним процесуальним законом повноважень» (Постанова ВС від 31.10.2018 у справі № 569/4035/17) (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73657690).

Вказана правова позиція не суперечить наведеному положенню законодавства, регулює винятково питання апеляційного перегляду таких рішень.

У будь-якому випадку справи, пов’язані із сімейними відносинами, за загальним правилом не можуть розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.

Відтак, вказані категорії справ повинні розглядатися за загальними правилами з викликом сторін.

Які сімейно-правові спори можуть бути розглянуті в спрощеному позовному провадженні?

• про стягнення аліментів;
  
• поділ майна подружжя, якщо ціна позову не перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
• про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

Чинна редакція ЦПК спрямовує суд на ретельне вивчення змісту пред’явленого позову з метою правильного обрання форми провадження.

Порушення норм процесуального права щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження справи, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦПК України, є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Що стосується сімейних спорів, то в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті спори, які виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, поділ майна подружжя, якщо ціна позову перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі

України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року (ч. 9 ст. 19 ЦПК України).

Яким чином реалізовуються правила альтернативної підсудності у сімейних спорах?

У 2017-2018 роках перелік спорів, підсудність яких визначається за вибором позивача, суттєво розширено такими категоріями: позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача.

Звернути увагу на те, що правила альтернативної підсудності поширюються саме на спори про збільшення розміру аліментів. У випадку звернення з позовом про зменшення розміру аліментів, поданому платником аліментів, підсудність визначається за загальним правилом.

Також звернути увагу на те, що такі правила застосовуються до спорів про визначення батьківства відповідача. Якщо ж питання батьківства ставитиме позивач, правила альтернативної підсудності не застосовуються.

Яким чином застосувати положення ч. 2 cт. 176 ЦПК України щодо попереднього визначення ціни позову у спорах про поділ майна подружжя?

Відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред’явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

При вирішенні справ про поділ майна подружжя сума попереднього визначення судового збору має бути достатньо обґрунтована.

Для прикладу можна навести ухвалу ВС від 05.11.2018 у справі № 392/501/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/77607482).

«З оскаржуваної постанови апеляційного суду вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції у 2017 році з позовом про визнання права на земельну частку (пай) площею 7,40 га, яка розташована у Кіровоградській області.

Відповідно до нормативно-грошової оцінки ріллі та перелогів в Україні вартість 1 га землі у Кіровоградській області станом на 01 січня 2017 року становить 32096,51 грн. Отже ціна позову у вказаній справі становить 237514,17 грн (7,40 га*32096,51 грн)».

У свою чергу, відповідно до правової позиції, викладеної в ухвалі ВС України від 22.12.2010 у справі №6-57167св10 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/13087269): «Апеляційний суд на зазначене положення закону та обставини справи уваги не звернув та помилково вважав, що залишення позовної заяви без розгляду без попереднього вирішення клопотання про неможливість встановлення точної ціни позову та відстрочення сплати судового збору ґрунтується на вимогах закону».

Таким чином, у випадку відсутності доказів сплати судового збору, однак наявності клопотання про визначення ціни позову, суд не має права залишати позов без руху.

У свою чергу, вирішуючи це клопотання суд не має права зобов’язувати позивача надавати додаткові докази (наприклад, довідку про вартість майна станом на дату подання скарги (така позиція викладена в Ухвала ВССУ від 08.02.2012 у справі №6-42141св11 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/21610045)).

Чи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства спори про оскарження рішень органу опіки та піклування щодо дитини?

Відповідно до роз’яснення Пленуму ВСС України від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» «рішення державних адміністрацій районів, районних державних адміністрацій у місті Києві та Севастополі, виконавчих комітетів районних у містах, сільських, селищних рад про встановлення опіки та піклування над дітьми є і порами про захист прав і інтересів і відповідно до статті 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003740-13).
ВС послідовно дотримується вказаної правової позиції.

«Рішення про неможливість передання дитини для подальшого виховання батьку (матері) та втрати дитиною правового статусу позбавленої батьківського піклування, хоч і прийняте суб’єктом «владних повноважень, є спрямованим на реалізацію приписів сімейного законодавства та впливає, насамперед, на особисті немайнові права батька (матері) дитини відповідно» (Постанова ВП ВС від 29.08.2018 у справі № 203/4901/16-ц (http://reyestr.court.gov.ua/Review/78011435)).

«Висновок та рішення складені відповідним органом опіки та піклування (про доцільність позбавлення батьківських прав) на реалізацію саме положень СК України для вирішення питання судом щодо позбавлення батьківських прав, а тому у даному випадку орган опіки та піклування виконкому сільради діяв не як суб’єкт владних повноважень.» (Постанова ВП ВС від 04.07.2018 у справі № 496/4271/16-а) (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75241940)).

Така позиція викладена в постанові ВП ВС від 13.03.2019 у справі №813/401/18  (http://reyestr.court.gov.ua/Review/80555785).

У свою чергу, в постанові від 29.08.2018 у справі № 463/624/14- а (http://reyestr.court.gov.ua/Review/76441993) ВП ВС зазначила, що «зі змісту позовних вимог убачається, що предметом перевірки у цій справі (розпорядження виконкому «Про дозвіл подружжю на укладення договору застави квартири, де зареєстровані малолітні» відповідно до ст. 177 СК) є винятково дотримання органом місцевого самоврядування під час виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій із захисту прав та інтересів дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна та по здійсненню контролю за дотриманням батьками житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей встановленого законом порядку прийняття рішень щодо надання дозволу на укладення правочину стосовно нерухомого майна, зокрема, правомірність вирішення такого питання на підставі звернення осіб, які не є батьками неповнолітніх, дотримання процедури проходження документів».

Який процесуальний статус органу опіки та піклування в сімейно-правових спорах?

Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України, за якими при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Аналіз норм СК та ЦПК вказує на те, що орган опіки та піклування може брати участь у розгляді справи в двох формах:

• самостійне звернення із заявою про захист прав, свобод та інтересів інших осіб (наприклад, ст. 42, 165, 240 СК України, ч. 1 ст. 56 ЦПК);
• залучення до участі у справі для подання висновків на виконання своїх повноважень (ч. 5 ст. 19 СК, ч. 6 ст. 56 ЦПК).

Залежно від форми участі органу опіки та піклування останній набуває обсяг прав та обов’язків, передбачений ст. 43 або ст. 49 ЦПК.

КОРИСНІ МАТЕРІАЛИ:

1. Тимчасовий виїзд дитини за кордон
2. Міжнародний адвокат з розлучень
3. Розлучення за згодою через суд
4. Розлучення під ключ
5. Процедура розлучення          
6. Розлучення без дітей
7. Розлучення без документів
8. Розлучення без згоди
9. Розлучення в іншому місті
10. Розлучення у суді без присутності
11. Розлучення в Україні
12. Документи для розлучення
13. Заява на розлучення
14. Як подати на розлучення
15. Розлучення в Україні, якщо Ви перебуваєте за кордоном

• Спільна заява про розлучення
• Позов про розірвання шлюбу
• Примирення подружжя
• Підстави для розірвання шлюбу через суд
• Вибір прізвища після розірвання шлюбу
• ВСІ ПУБЛІКАЦІЇ ЮРИСТ З РОЗЛУЧЕНЬ В УКРАЇНІ
• ВСІ ПУБЛІКАЦІЇ ЮРИСТ ПО СІМЕЙНИМ СПРАВАМ